Повстань Україно, ти цього хотіла,
Від гніту тирана і клятих катів!!!
Бурхлива, неспинна, невичерпна сила
Творила історію визвольних бунтів.
Ти Сила Народу Холодного Яру!
Ти Блискавка Віри Трипілля Синів!
Отамани нас об’єднавши у лави,
Як море бурхливе виплескує гнів,
Невтомно топило твоїх ворогів…
І край боронили, як Леви, щосили,
Кидались у вихор боїв без страху,
Бо вільними жити, любити хотіли,
У рідному краю… В годину лиху…
Ми вірили вдача на нашому боці,
Ми знали за що і навіщо б’ємось.
І смерті сміливо дивилися в очі…
Щоби в України щасливо жилось.
Повстань Україно від гніту, зневіри…
Збуди до життя наші спраглі серця.
Зверніться до БОГА, щоб дарував Віру,
І тверду надію йти до кінця.
Звільнись Україно, ти цього хотіла,
Щосили в Михайлівські дзвони вдаряй!
Бурхлива, козацька невичерпна сила
Боронить на фронті, твій мир і твій Край…
Повстань Україно, нема більше сили
Терпіти народу свавілля нахаб.
Виходь Україно! Ти цього хотіла!
Ти вільна, свобідна, ти сильна, не раб!
Звільнись Україно, розправ свої крила!
Злети журавлем у небесну блакить.
Народу твого працездатного сила,
Як вільний, бурхливий Дніпро закипить…
Не раджу я «гратися» з власним народом,
Знущанням і кривдам покладемо край.
Сто років цей хрест несемо за свободу,
Щоби не чужинський, а їсти свій коровай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744310
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.08.2017
автор: CONSTANTINOPOLIS