[b][i]Дощечка 3
«Тримайтесь, браття наші, плем’я за плем’я,
рід за рід, і бийтеся за себе на землі нашій,
яка належить нам і ніколи іншим…»
«… Се ж бо ми є русичі, славці богів наших.
Співи наші і танці, ігрища і видовища
на славу їх. Се ж бо сідаємо на землю
і беремо пучку землі до рани своєї
і товчем до неї, аби по смерті міг стати
перед Марморею і щоб сказала:
«Не маю винити того, який є повен землі
і не можу його відділити од неї».
І боги, будучі там, доречуть від себе:
«Єси русич і пребудеш ним, бо взяв єси
землі до рани своєї і приніс її до Нав’я.»
Дощечка 7Е
Той бо ніхто інший, тільки рус гордий:
ані грек, ані варяг, тільки славен роду славного,
і той іде по співах Матиресвих до лук твоїх,
Свароже великий.
[/i][/b]
[b]Словничок – потайничок[/b]
[b]Марморея[/b] – провісниця потойбічного життя, хоронителька лук Сварога, «мара» «морить» людей спекою, голодом, хворобою, війною.
[b]Сторінка – берестинка[/b]
Серед хмар на квітучій алеї
охорона стоїть [i]Мармореї[/i].
В охороні – квітуча алея,
у короні – сама[i] Марморея.[/i]
А на тій на квітучій алеї
[i]мармуровий палац Мармореї.
[/i]
В тім палаці знайди [i]Марморею[/i]
і розмову веди перед нею.
Стане так [i]Марморея[/i] питати:
хто єси, себто як тебе звати?
Гордо стій [i]на суді в Мармореї![/i]
І тоді ти почуєш від неї:
[b][i]«Хто шанує найменшого бога,
пам’ятає про луки Сварога,
хто тримається племені-роду,
віри пращурів, пісні народу,
хто бо рідною повен землею, –
той бо є нерозлучен із нею.»[/i][/b]
В добру путь! На квітучу алею!
[i]Добрим будь[/i], [b][i]не забудь Марморею[/i]!
[/b]
(З [b]"Дощечкової книги" [/b]для дітей за сторінками
"Велес-книги" (у рукописі).Рік написання - 1990)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744292
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 01.08.2017
автор: Сіроманка