Не рвіть, вітри, вечірню тишину,
Дайте спокійно добрести до цілі.
Лиш хмари відженіть у далину,
Щоб промені виднілись відгорілі.
Тоді, як скерцо змовкне у мені,
Садком квітучим заспіває вечір…
А на ставу, на новому човні,
Юнак кохану обніме за плечі.
Тоді і я босоніж по траві,
Піду на зустріч власному коханню.
Лиш зорі золотаві угорі,
Будуть із нами з вечора до рання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744275
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2017
автор: Віталій Назарук