Давно в різноманітності тонкого павутиння…
Зрозуміло: вийти треба та як я ще не знаю
На поталу Долі віддався, от вона і лине
На незрозуміле видноколо, до небокраю.
Невиказані чуття, непроявлені відчуття,
Здогадки, логічні висновки, істини в прозрінні –
Це та інше в мені, навколо – моя і не моя
Сфера життя у ці сонячні/ясні дні осінні.
А Там, там за межами мого пенсійного життя
Йде мужня боротьба проти потали України,
Та боротьба ця віртуальне лише давно моя…
Єдина радість: моя рідна мова солов’їна.
31.07.2017
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744221
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.07.2017
автор: Левчишин Віктор