[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WdB7236qOaY
[/youtube]
Дощ почався якось несподівано,
Краплями ударив по шибках.
Прокотивсь потоками розгнівано,
По, нагрітих сонцем, жолобках.
В поведінці цій він був так певний
Знав, що зачекалися дощу,
Полюбляють стан оцей плачевний.
За любов старанно пригощу.
По землі, порепаній від спраги,
Потекли, радіючи, струмки.
Мріяли так довго про розваги...
Іноді збуваються й думки.
Жебонять струмочки, спотикаючись.
До вподоби їм сьогодні гра.
З камінцями, по дорозі граючись,
Річечка маленька вже текла.
Довго я дивилась на цю зливу,
В голову приходили думки:
Мало треба так, щоб буть щасливим.
Ось, наприклад, так, як ці струмки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744211
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.07.2017
автор: Н-А-Д-І-Я