Нехай плаче закохана дівка,
Долю несе в сльозах,
Степом скаче в останню путівку,
Вдаль, молодий козак.
Навіть небо ридає сльозами,
Як гляне на козака.
Не вернеться до рідної мами –
Загубить своє життя.
Стара мати в долонях стискає
Тривогу і серця біль.
Свого сина у світ відпускає
За сотні зелених миль.
Хлопець скаче та сам добре знає –
Дороги назад нема.
А у мріях для неньки бажає
Майбутнього без клейма.
Нехай плаче закохана дівка,
Долю несе в сльозах,
Степом скаче в останню путівку,
Вдаль, молодий козак.
(Пісня, при нагоді, дарую, пишіть ноти та співайте)))
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743997
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 29.07.2017
автор: Володимир Ухач