У зіницях - вогненні хрести
То не я і звичайно, не ти,
То безмежного Всесвіту стріли
Нас з тобою і занапастили.
Щоби в засуху зерням зійти,
Може в душу помалу врости?
Боже, дай мені віри і сили,
Щоб за руки узявшись, ступили
Не на кладку хистку, на мости.
Не печалі , - кохання нести,
Хай нам скоряться прірви!.. бриніло
Перехрестя, любові мірило,
У зіницях, - вогненні хрести.
"Не віддам, захисти і прости,
Чи почути мене Ти устиг?.."
Відгриміло і в ніч зазоріло.
19.07
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743838
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2017
автор: Ліна Ланська