НАБРИДЛО

Давно  набридло  бути  стадним  скотом
Й  вельможам  поступатися  з  дороги,
Бо  успіх  досягається  лиш  кров’ю  й  потом,
А  не  тихеньким  стогоном  по  допомогу.

І  остогидло  кланятись  великим  в  ноги
У  пошуках  козирнішої  масті.
І  на  колінах  оббиваючи  пороги
Так  і  не  вирватись  з  заплутаної  снасті.

Дістали  вже  так  звані  п’яті  елементи  –
Когорта  бідних  серед  трьох  багатих
Вони  не  спустяться  до  вас  із  постаменту.
Ви  подихаєте?  А  їм  на  це  начхати.

Бо  так  і  є  –  над  смертними  завжди  корона,
Що  на  безсмертних  –  голубої  крові.
Пустити  кров!  Вона  у  них  також  червона.
Це  аксіома  -  вона  у  всій  живій  основі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743752
Рубрика: Поетичні маніфести
дата надходження 28.07.2017
автор: Володимир Ухач