Вітром диха ніч надворі
і сховалися зірки,
хмари ковдрою накрились,
закрий оченьки, засни.
Сонечко лягло вже спати,
із-під ковдри визира,
всі промінчики складало,
кожен спить наче дитя.
Їм до ранку отак спати
і дитині люлі-бай,
бо вже оченьки стулились,
спи, дитино, засинай.
Місяць з хмари визирає
та ріжок свій знов ховає,
а іще цікавий ніс,
заховалась сотня зір.
Сіра хмарка укриває,
так у небі спать лягають
і, дитиночко, засни,
люлі-бай, летять вже сни.
25.07.2017.2.00.
Анімація із інтернету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743745
Рубрика: Співомовка
дата надходження 27.07.2017
автор: Светлана Борщ