Зажурилась Україна,
Україна-мати.
Зажурилось Чорне море,
Степи і Карпати.
Зажурилась ,сльози ронить,
Туга душу крає:
Кожен день в боях за волю,
Синочка втрачає.
Розгорілася на сході
Та війна проклята.
Гинуть хлопці молодії,
Сини-соколята.
Зажурилась,плаче.просить,
Спиніться --благає.
Та невже в вас супостатів
Матерів не має?
Чому мовчать,не голосять
І не б*ють тривоги?
Прокидайтась ,сивочолі,
Вставайте на ноги.
Не дивіться, як на крові,
Синів :ваших,наших.
Заробляють,всміхаючись,
Беручи найкращих.
Зажурилась -- бо не чують,
Чи бояться чути.
Страшно їм із колін встати,
Спину розігнути.
Подивитись правді в очі,
Вдихнути свободу,
Годі -- крикнути --знущатись
З простого народу
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743687
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.07.2017
автор: Іван Мотрюк