Як воно, дихати на повні легені?
Судити про це, не можливо ясно...
Коли пухлини розквітають на рентгені,
І ти ховаєш себе передчасно.
Здається кінець, кров як лід у вені,
Всі сірі відтінки побачив завчасно.
Життя вицвітає, навкруг оглашені,
А ти лише хочеш горіти незгасно.
Проходиш нещадно крізь зими студені,
Стоїш під вітрами, що віють безгласно.
Твій шлях замітає, думки-полонені...
Так тяжко буває світити прекрасно.
Жити...горіти...світити...- це мрії,
Хотілося б втілити їх своєчасно,
У всіх них є спільне - частини надії.
Надія безсмертна, не вмре і не згасне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743683
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.07.2017
автор: DeVet