Приспи мене сьогодні, лихо,
Лиш очі витри перед тим,
Бо ж плачеш й плачеш тихо-тихо,
Я задихаюсь – сльози твої – дим.
Приспи мене. Тепленько вкривши,
Веселу казку розкажи:
як можна помирати не поживши,
І не зійшовши зацвісти.
Приспи мене сьогодні, здайся
моїм намученим очам,
Для когось в них тримала щастя,
Та вже не треба... тобі віддам.
Бери собі, сховай гарненько,
Хоча навряд чи украдуть,
Таке в краплиночці маленьке,
Там, лишенько, велика суть!
Лиш не кривися що солоне,
То сльози щастя, не дим-вода...
Нехай приспить твоя долоня,
Моє ти лихо – не чужа біда... 27.07.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743619
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.07.2017
автор: Яна Бім