Не впізнаю... у кольорових снах.
Назавжди залишився чорно-білим.
Минулого палітрою в очах.
Вітраж душі, невпинно тихо сірий.
Не впізнаю... у посмішці світів.
Руками у прийдешнім сьогоденні.
На вістрі часу спалених списів,
Де вітер протиріч такий натхненний.
Не впізнаю...але ти мій нетлінно
У пам/яті рукописах, прости,
Мене за вічність, що тобі уклінно,
Так часто пише спогадом листи...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743599
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.07.2017
автор: Квітка))