не знаю, що я робив і де був уночі,
лиш знаю: ти була тут, ти була там зі мною,
аж зойкали в захваті наші невидимі глядачі,
а також слухачі,
як буває, коли стрімголов зачаровані гарною грою.
так ми грали – нехай там згорить голівуд
– ми не грали, та гралися чи з вогнем, чи зо всім рокенролом.
поклади свою віру на нього:
твоя віра – то мій парашут;
хай заступлять нас ангели й музи,
і горгони, і гори, й моря, і медузи –
хай обступлять землею, водою, вогнем,
ніччю, ранком і днем,
а увечері – вечором, і усім зачарованим колом.
я люблю це усе, а тебе – то вже й понад усе.
– віриш мені? дитинко, це абсолютно – повіриш?
бо як повіриш, літатимеш, і вітром тебе принесе
де ти хочеш так просто, як пишається писаний вірш;
а як десь не туди нас обох ненароком
занесе, то не бійся: не дурний же ж і я;
крок за кроком з тобою, підскоком-заскоком
так і вскочимо знов в риму, зірко моя;
а де буде звичайно, трошки тупо чи нудно,
сам наб'ю собі пику, сам себе й освищу,
розтрощу всі гітари, ще й признаюсь прилюдно,
що то все – через тебе,
бо не вмієш варити борщу.
а як шляк мене трафить, і втрачу контроль,
не впишуся у ритм чи візьму не ту ноту,
знову, зірко, зіграти – і знову те саме дозволь,
доки публіка спить; я люблю це життя й цю роботу,
де є ти. – я люблю їх, і навіть боюся.
віриш? вір і люби мене, а навіть люби мій страх.
я бачив горя більше, ніж можеш собі уявити,
та то все – то ніщо, коли можна його владнати
чи забути. я все забуваю, коли тебе обіймаю;
ну, а ще – коли стогне й волає гітара в моїх руках
за твором: do you believe, motörhead
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743471
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2017
автор: norton