[i]Коли життя кидає врешті на задвірки
Та кладе здебільшого двійки, -
Сонце світить для всіх однаково,
І хмари дощем лиються знаково.
Усім знайдеться місце під небом,
Комусь у хоромі, іншому степом
Блукати наосліп в життєвій імлі,
Словами веселити простори німі :
" А Ти іди на всі чотири сторони,
Нехай же заздрять і скрегочуть злії ворони,
А Ти іди собі, куди захочеш,
Не покидай лишень нужденних Отче..."[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743464
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.07.2017
автор: Мандрівник