К-уди ведеш мене, стежино,
В- отой пшеничний, справжній рай?
І-шла б я нею без упину,
Т-уди, аж ген за небокрай...
У-збіччя трави гне додолу,
Є- їх доволі й між хлібів.
В-рожайний лан шумить довкола,
П-онад яким пташиний спів.
О-сь там, в галяві волошковій
Л-ягти б у самозабутті.
І- назбирать букет чудовий,
М-оже найкращий у житті...
А- трішки далі червоніють
К-риваві плями на землі.
І- як знамена багряніють,
В-елично, гордо на стеблі.
Ц-е ті вогні, що погляд палять,
В-огнем доповнюють блакить.
І- я внесу собі у пам"ять
Т-авром безцінним кожну мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743213
Рубрика: Акровірші
дата надходження 23.07.2017
автор: Любов Іванова