У садку, біля хатини, -
Виріс гарний кущ калини…
Ось, уже прийшла Весна!
По садку собі гуляє,
І рослинки всі вона
В нові шати одягає…
І калину одягла
В оксамитову сорочку.
Це весна її сплела
Із салатових листочків.
Та ще й вишила квітки
Білосніжними нитками.
Й «новий одяг» залюбки,
Вмила теплими дощами!
Та невдовзі, у садок
Завітало тепле Літо.
І намистом, з ягідок,
Вкрило калинові віти.
Не в сорочечці вже кущ,
А в зеленій сукні, пишній.
І до сонечка чимдуж
Пнуться гілочки розкішні.
-Вже холодні дмуть вітри,-
Каже Осінь – чарівниця:
-Й для осінньої пори,
Літня сукня не годиться!
Безупинно ллють дощі…
Стеляться тумани сині,
Тож в багряному плащі
Хай красується калина!
Осінь всипала парчі
На зелене, свіже листя.
Й, розсипане по кущі,
Підрум'янила намисто.
Та розгнівана Зима,
Снігу скрізь понамітала!
Плащ калиновий, вона
Бурями пошматувала.
І попадали листки,
Розлетілись, мов пташата.
Лиш червоні ягідки
Залишились зимувати.
А, щоб кущик не замерз,
Бо ж мороз лютує взимку.
Одягла його зима
В білу й теплу кожушинку.
Ось так! В кожної з пір року, -
Різний одяг в гардеробі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743194
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 23.07.2017
автор: Світлана Семенюк