Ехе-хе... отак і проживеш усе життя в очікуванні дива - думала вона - а літа мчать мов шалені. Як багато вже мені років. Ні, краще не думати про те...
А колись вона так вірила що її помітять і вона сяятиме, стане для когось цінним скарбом. Вірила чи ще досі вірить? Хтозна...
Сьогодні, чомусь, було якось особливо сумно і порожньо в її маленькій, однокімнатній квартирі. А десь там, за стінами, вирувало справжне, бурхливе життя. Життя до якого вона не мала покищо жодного стосунку.
Змирись - вперто торочив їй здоровий глузд - і не дури собі голову, така твоя доля.
Роки продовжували свій плин і вона справді змирилась, чи просто повірила в свою звичайність та непотрібність. Та одного дня двері цієї маленької квартири відчинилися, впускаючи всередину яскраве світло.
Що це відбувається?! - злякано подумала вона, мружачи очі. Аж раптом почула голос
- Погляньте що я знайшов! Яка прекрасна перлина, за такою варто було пірнати так глибоко!
А мені варто було чекати саме на тебе! - якби могла прокричала б вона.
І тепер, сидячи мов королівна на троні, в золотій оправі перлина нарешті сяяла... від щастя...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743162
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2017
автор: Ірин Ка