[b][i]«Дивись, Русе, к розуму,
бо ж розумові Розум великий,
божеський єсть єдин з нами
і тому творіте й голосіте
з богами воєдине…»[/i][/b]
[i](за дощечками [b]«Велес-книги"[/b])
[/i]
[b]Дорогий український читачу!
[/b]
Зі сторінок «Дощечкової читанки» до тебе промовлятиме крізь літа і століття «Велесова книга».
«Велес- книга» -- випалений на дощечках мореного дуба літопис язичницьких жерців ІХ століття – описує історію боротьби наших предків на життя і смерть за Землю Руську, починаючи приблизно від 650 року перед Різдвом Христовим, а закінчуючи князюванням Аскольда… Таким чином, цей літопис є одним із найстаріших писаних документів слов’яно-руською мовою.
Велес-книга» дає тим, хто здібні почути і зрозуміти голос предків, надзвичайно багату змістом відповідь на питання: « Хто ми? Чиї діти? Яких батьків?»
Тексти «Велес- книги» розшифрувала і переклала рідною мовою українська еміграція: Юрій Миролюбов з Бельгії та Андрій Кирпич з Великобританії, а Микола Скрипник з Голландії вперше надрукував її у невеличкому приватному видавництві під назвою «Млин» (Гаага,1968). Згодом до «Велес- книги» прилучилася і Канада («канадіан фермер Аннуал – 1970»).
Україна прочитала «Велес-книгу» найпізніше ( на шпальтах часопису «Дніпро» у 1990 році), завдяки Олесеві Білодіду та Віктору Киркевичу. І лише у 1995 році окремим виданням «Велесову книгу» упорядкував Борис Яценко (Київ: «Велесич»- Індоєвропа.- 7503 (1995).- Книги 1—4).
«Дощечкова читанка» за сторінками «Велес-книги» принесе тобі радість спілкування з минулим, прощебече тобі пташкою, зігріє промінням святого сонечка, окропить твоє
чолонько чистою водичкою. Зазирни у цю читанку і ти багато
п о б а ч и ш і п о ч у є ш …
То ж світлого тобі читання і б о ж о ї б л а г о д а т і у душі твоїй!
[b]ЗВІДКИ ПОХОДЯТЬ РУСИ
[/b]
[b][i]Дощечка 9 «У той час був Богумир, муж слави, і мав три дочки і два сини. Тії бо повели скуфів до степів, і там живучи у травах, Почті навчалися і Бояні, богам послушні, і розумом бистрі, і так ото. А тут мати їх, що звалася Славуні, і каже якось до Богумира: «Чи то цими днями я маю дочок своїх оддати і внуків побачити?»
-- Так, -- каже Богумир, і воза запрягає, І їде кудись собі. І приїздить до дуба, стоячого в полі, і стає на ніч біля вогнища свого. І бачить увечері мужі три на конях до нього прямуючі.
Сказали тії: «Здоров будь, а й що шукаєш?»
Повернувся Богумир на степи свої і привів три мужі дочкам. Звідси три роди вийшли і славні стали. З того бо походять древляни, кривичі і поляни, бо перва дочка Богумира імено мала Древа, а друга Скріва і третя Полева. Синове ж Богумира мали
свої імена Сіва і молодший Рус. Звідти і походять сіверяни і руси.
Три бо мужі були три вісники: ранку, полудня і вечора.
Утворились роди тії на Семи Ріках, де проживали ми за морем у Краї Зеленім, і де скотину розводили давніш нашого ісходу до Карпатських гір.»[/i][/b]
(За дощечками "Велес-книги")
[b]"Словничок – потайничок"[/b]:
[b]Почта [/b]– «почесть»-пошанування стародавніх вірувань, звичаїв та обрядів.
[b]Боянь[/b] -- пісні та молитви, складені співцем Бояном.
[b]Древляни, кривичі, поляни, сіверяни, руси[/b] – назви давніх слов’янських племен.
[b]"Сторінка – берестинка"[/b]
За мужа слави – [i]Богумира[/i]
богів усі любили щиро,
були розумні і слухняні,
і вчились[i] Почті[/i] і [i]Бояні.[/i]
І час минав, як божа міра –
росли сини у [i]Богумира[/i].
Що перший син – то диво сиве,
тому його назвали [i]Сівом[/i].
Що другий син – то диво русе,
тому його назвали [i]Русом[/i].
І час летів, як буйні коні –
росли у [i]Богумира [/i]доні.
Що першу доню звали [i]Древа[/i],
А інших – [i]Скріва[/i] і [i]Полева[/i].
Прийшла пора на зелен-квіти –
прийшла пора синів женити.
Прийшла пора на злоті шати –
прийшла пора дочок віддати.
І потекли у повні ріки –
слов'янські племена великі.
І поки сонця в небі стане –
Наш рід рости не перестане!
Від [i]Древи[/i] – виросли [i]древляни[/i],
в [i]Полеви [/i]–виросли [i]поляни[/i].
Від [i]Сіва [/i]–вийшли [i]сіверяни[/i],
Від [i]Скріви[/i] – [i]кривичі-слов’яни.[/i]
А від русявого, від [i]Руса[/i] –
пішло [i]слов'янське плем’я русів.[/i]
[i]Сторінка-берестинка - авторські тексти для дітей на тему дощечок "Велес-книги".[/i]
(З "Дощечкової читанки" (у рукописі).Рік написання - 1990. Рік підготовки до видання - 1993. Ілюстрації покійної художниці Зеновії Юськів (50 кольорових оригіналів) були загублені у 2005 з вини одного відомого львівського видавця. Видати на теперішній час "Дощечкову читанку" неможливо, хіба що починати все спочатку).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743137
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 23.07.2017
автор: Сіроманка