В Україні за роки незалежності
побудовано 20000 церков
і всього 200 шкіл, це при тому,
що більш ніж 80% шкіл
не відповідають сучасним вимогам.
Україна прямує в «раби Божі»,
а точніше – в раби влади,
яка приватизувала церкви
разом з Богом тих церков,
Використовуючи 13-ту главу
послання до Римлян св. Апостола Павла (іудея Савла):
«Нехай кожна людина кориться вищій владі,
бо немає влади, як не від Бога,
і влади існуючі встановлені від Бога»,
в церквах пропагується слухняність раба
(підстав ліву щоку, як вдарили по правій)
і підкорення владі.
Мені до рук попалась книжечка,
яка називає подвійні прізвища українських політиків
кінця двадцятого і початку двадцять першого сторіччя.
Можливо, це неправдиві данні, але все-таки…
Цікавим в цій книжечці є те,
що у всіх президентів незалежної України
справжні прізвища інші, ніж ті, що ми знаємо.
Виходячи з прізвищ українських президентів,
які (прізвища) вказані в книжечці,
приходиш до висновку,
що їх етнічне походження НЕ УКРАЇНСЬКЕ.
Всі вони з етносу меншин.
Якщо це так, тоді виникає питання, А ЧОМУ?
Це питання і стало тим поштовхом,
який примусив мене написати ці вірші.
Світлину взято з Facebook.
І що то в Бога за країна,
де меншість більшістю керує,
де більшість меншості ще й винна,
бо меншість краденим жирує,
бо з більшості здира в тарифах
за, тої ж більшості, тепло?..
Мабуть вся міць меншин
у міфах,
де сказано:
кради «бобло»,
тоді ж втікай,
як втік з Єгипту,
щоб обдурити темний люд,
не тільки Риму –
всього Світу,
перетворити всіх в іуд…
А, може, й ти
в отій чесноті,
ти той козак, що теж краде,
накравши, теж втечеш,
а потім
розкажеш «що, і як, і де»…
Так, ти постояв на Майдані…
За кого ж ти тоді стояв?
Чи не за тих,
що «богомдані»
стояла мафія твоя,
за тих,
що вибрели з Єгипту
і аж до тебе забрели?
Ти й хабара береш,
як «лепту»,
під пейсами
козак в брилі…
Нардепом,
Ради Головою –
ти раб тим «божим» на горі...
Що сталось,
парубок,
з тобою,
невже продавсь по тій порі?
Чи не болить тобі в країні,
за рідних –
мертвих і живих –
і ненароджених донині,
за українців тих малих?..
Вже і душею ти зчорнів,
бо маєш в зиску
чорні гроші
тих крадіїв, тих г... і вошей
за підпис твій –
з твоїх чорнил.
………………………..
Давай помріємо, козаче:
ти правиш Кнесетом,
або
Прем’єр Ізраїлю,
тим паче
тобі при владі –
не слабо.
Ти справжній лідер
для євреїв,
і не крадеш,
шануєш перст.
Тобі чиновника ліврея –
що для попа
кадило й хрест…
Чому ж крадеш
в своїй країні,
чому ж – не лідер,
а крадій,
а українці тобі винні
ще з тих
Майданових подій?
А, може, в тому
зміст питання,
що українець тОбі –
гой,
як гой і ти
тим «богомданим»,
що обіцяли шлях «благий»
до того спеченого раю –
євреїв спеченій землі…
В який-то темряві-імлі
в який петлі,
з якого краю
нас притулили в тім раю,
чи то у пеклі чужовірів?
Немає вже
для правди міри,
якою міряли діди.
Без віри ми…
то півбіди,
біда ж, що ми годуєм зграю
чужої віри брехунів…
Хоч ти, козаче, й на коні,
чадить в церквах твоя лампада.
З тим чадом –
не до перемог,
бо чий той Бог –
того і влада.
якщо ще є
на небі Бог.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743047
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.07.2017
автор: володимир мацуцький