Розтривожені сни,
почорнілі від смутку ночі,
викарбовують в серці печаль,
мов піском на склі.
І любов – нелюбов...
мов безодня морська твої очі…
як вода нежива,
віддає свою душу землі.
Затаїлась по тобі печаль
у самісінькім серці.
Не ятри мої рани,
важко й так… -
полином все гірчить.
Віддалась на поживу
душа моя сліпо омані.
Мов німа…і не плаче,
не квилить, - мовчить.
Розтривожив ти сни…
як наснишся, то знов не своя Я,
Відчуваю тебе як нікого,
без екстрасенсорних сил.
Як живого до себе
всім тілом Я пригортаю.
Знов побудеш до ранку,
й з сходом сонця розчинишся в пил…
22.07.2017р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743008
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2017
автор: Юлія Мрійна