Дощ не скінчиться ніколи,
Кружляє музика всюди
В забутому Богом cоборі
Де я, так хотіла
З тобою бути…
Не варто!
Забити на все,
І нехай все це обернеться жартом,
Полотном сліпого художника.
А доторки твої!
Чуєш?
Немов дельфінотерапія -
Дивовижні, лікують…
А потім,
Від тиші божеволієш,
Боїшся,
Що їх вже ніколи не буде…
В емоційно - дешевій кав'ярні,
Де люди дихають рівно,
Приглушуючи осінь фатальну,
Я намалюю на стіні сонце,
Вип'ю пігулки від пам'яті.
І може цей дощ надовго,
Та я точно знаю,
Божевілля на двох не вистачить,
Хтось мусить зійти з дистанції…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742956
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2017
автор: Божена Ружичкова