На бруствері під Іловайськом
Калина проросла в минулім році.
Така собі тоненька, вже милувала око,
Потягнулася до сонця і виглянула із окопу.
Хотілось їй гарненькій знати...Що там?
Чому задимлені сумні солдати
Схиляють голови і тут і там.
Яка Вона під небом, Україна-мати?
Відкрились їй простори рідної землі,
Наповнені життям, теплом хлібини,
Ревищем сучасних міст
І тихим гоміном сільської України.
Безмежнії простори, засіяні поля
Мирні, працьовиті і красиві люди
І все це рідна матінка Земля,
В серці українця завжди буде.
Де б Він не був, чи на чужині працював
В Америці, Канаді, Аргентині у Європі ситій,
Він завжди знав, де "пуп його заритий",
І по можливості додому шлях свій торував.
Росте і сьогодні червона калина,
Як символ миру і життя,
Як оберіг Героїв,
Захисників Вітчизни-України.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742904
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 21.07.2017
автор: Капелан