І кожен день - все менше запитань,
Бо втратили вони сентиментальність.
Життя, насправді, - світ розчарувань,
А ми його, чомусь, звемо Реальність.
Тече крізь пальці час, немов струмок,
Який впадає у велику річку.
Дедалі більшає у голові думок,
Й зціпити зуби увійшло у звичку.
Ти робиш крок, за ним ще крок,
Коли довіритись - як вчитися ходити,
Та кожен раз засвоюєш урок,
І вже не хочеться для когось щось робити.
Хоч би самому не забути, як людей любити..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742892
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.07.2017
автор: T.I.