Запалила образа вогонь
І випалює полум'ям душу.
Простираю прохання долонь:
Допомоги просити я мушу.
"Сили дай мені, Отче, спаси!
Щоби встояти кожного разу,
Коли поміж щедрот і краси,
Знов запалить вогонь свій образа.
Вирви з серця її назавжди,
Бо їй місця у ньому немає.
Тож нехай кожну мить у житті
лиш любов неосяжна палає!"
19.07.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742853
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.07.2017
автор: Надія Рубінська