---------

Зірка  золотава  з  неба  упаде
В  молоду  отаву,  в  зело  молоде.
Зрить  холодним  оком  місяць  на  село,
Ой  немає  проку  з  того  що  було.

Місяцю  за  обрій  довго  ще  повзти,
Збудувати  б  добре  до  небес  мости.
Бо  не  зупинитись  хоч  бери  тай  плач,
А  земля  велика  й  кругла  наче  м’яч.

Сонячна  долина  десь  далеко  є,
Шляху  половина  й  сил  вже  не  стає.
А  в  горі  моргають  зіроньки  у  сні,
Постихали  в  гаю  птиці  голосні.

У  горі  високо  зірок  не  злічить,
Місяць  зирить  оком,  киває  й  мовчить
Тихо  далі  суне.  В  рідній  стороні,
Свої  срібні  струни  залишив  мені.

Парище  .2017р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742755
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.07.2017
автор: Мартинюк Надвірнянський