Трясе рукою, сотрясає...
Здуває щоки, як миньок.
Ну й що, шо ізрєдка бухає,
Він в рєзідєнта... кумоньок.
Осонцесяйний, невгасимий,
Всенощно трудиться в поту.
При всіх вєтрах, незамінимий,
Як в мокрих джунглях какаду.
Тож не до Сотні істерику...
Не нам бо служить жертовник.
Тримає... дулю нам велику,
Богхоопраний жартівник.
Неадеквати в поліцаях,
В ВеРе збіговисько п.твор.
Система суддів у лишаях,
Горлобчик - чирлик прлакурор.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742711
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2017
автор: Миколай Волиняк