Десь роздавали край неба крила,
А я пір'їнки собі просила.
А я просила... Хоч зовсім трішки,
Щоб крила зшила. Стомила ніжки.
Хтось набирав у торбинки цвяхи,
Хтось комусь в душу кидав реп' яхи.
Хтось лиш прокльони, плював у спину.
Хтось народився в оцю хвилину.
Мені дісталась краплина віри,
Зірвали крила, лиш кров і діри
На моїх плечах. О, скільки крові!
Та у душі-Всесвіти любові!
Безкрилим досить хоч трішки віри.
І їм у небо! І їм у вирій,
Де Бог на лавці читає книжку.
Де з хмар-хмаряток ніжненьке ліжко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742704
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.07.2017
автор: Відочка Вансель