Я писала для тебе вірші, ти хворів.
В твоїх пальцях збирався весь світ, ти мені його ніс.
Твої очі вбирали зірки з золотих ліхтарів
І світили нам скрізь.
Я приносила в ліжко чаї і медові слова,
Починала себе разом з кожним початком розмови,
Засинала в ногах і тоді ти мене накривав
Зі всієї своєї любови.
Ми ходили туди, де так рідко бували люди
І в настінних малюнках знаходили щось неминуче.
Таке, як знання тогО, що ми вічно будем,
І ніколи ніхто, і нізащо нас двох не розлучить.
Я писала для тебе пісні, ти палив,
Розчинаяючи вікна, допоки не зійде світанок.
І у тебе в квартирі було так багато див,
Від високих вікон і до трісканих впоперек склянок.
За молитвами в вуха і благаннями бути довше
Розчинилася осінь, всохли чорнила на карті.
Я би слала тобі вірші піднебесною поштою,
Та чого вони зараз варті?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742703
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2017
автор: Ірина Гнатюк