Чорний ліс
(Сонет)
Ні сосен в ньому, ні беріз.
У заростях дубів платформи.
Тож споконвіку зветься Чорним
величиною моря ліс.
Хоч прямо йди, а хоч навскіс
в зеленім царстві чудотворнім,
як звуки чарівні валторни,
почуєш вистуки коліс.
Та ще вдихатимеш озон,
що найчистіший в цілім світі,
у час, як вічні зорі світять
поміж міцних дубових крон.
То й тягне нас сюди магнітом,
як вас в Одесу чи Херсон.
–––––––
©Анатолій Загравенко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742622
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.07.2017
автор: Анатолій Загравенко