Лягли в покоси жовті хвилі жита,
В садах важніють золоті дари...
В моїх піснях стихають нотки літа,
Бо сонце покотилося згори.
Барвисті мальви підняли антени,
Щоб уловити звуки неземні...
Навколо літо - сонячне й зелене,
Але чомусь невесело мені...
Ще ластівки хвилюють небо синє,
І день застиг, мов золотистий мед.
Та щось в душі невидимо-осіннє
Вже заважає рухатись вперед.
Тому стою бездумно на осонні,
Спиняю мить - найкращу у житті!
І відчуваю, як в мої долоні
Спадають зерна часу золоті!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742610
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.07.2017
автор: majra