Не зрослось чогось... Не судилося...
Не судилося. Не дано.
Білим інеєм трави вкрилися,
Громовицями відгуло
Щось шукалося - зачепитися:
Ось-де, осьдечки... Ось воно...
Бодай поглядом притулитися
І зігрітися... Там - тепло...
Не зрослось чогось... Не зумілося.
Не зумілося... Щось не так...
По пір"їночці розлетілося,-
Двоє з досвідом - у просак.
Закотився десь гвинтик з полиском,
Не розглЕділи... Не знайшли,
Турбувалися зайвим дотиком,
Між людей якоссь ми "були"
А торкаючись, оглядалися,
Кожен порізно - у своє,
Ранки з ночами цілувалися,
Совість мучила : Не моє!
Не зрослось чогось... Не судилося...
Не судилося. Не дано.
Білим інеєм трави вкрилися,
Громовицями відгуло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742556
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.07.2017
автор: Надія Карплюк-Залєсова