В наш час, зі встановленням незалежності України, зусібіч лунає слово «патріотизм». Жовто-блакитний прапор – патріотизм, вишиванки – патріотизм, відродження козацтва – патріотизм, шанування давніх звичаїв – патріотизм… Здавалося б, наша країна повністю просякнута духом патріотизму та любові до батьківщини – це видно і з телепередач, і з українських пісень, і навіть з постанов Верховної Ради про єдину державну мову, але чому ж тоді навкруги – куди не глянь, патріотизму не видно та майже не чутно? Навіть, враховуючи всім відомі обставини, за яких зараз зовсім не до щирої любові до країни? Чому, коли я бачу по телевізору «ходу вишиванок», я бачу лише вправність майстринь, які їх вишили, та ціну – адже справжня вишита вишиванка коштує доволі дорого – запитайте у майстринь, скільки коштів іде на одні лише нитки!
На мою думку, перш за все, патріотизм кожної людини полягає в повазі – повазі до суспільства в цілому і до кожного окремо, в повазі до власної країни – в якому б стані вона не була. Повага до країни – це відсутність сміття на площах, ставках та в лісосмугах, це цілі лавки в парку та не вирвані – просто так – квіти на клумбі, це нові зелені деревця замість старих, це… та багато ще чого. Почніть з поваги до самого себе, ви – складова своєї країни, ви – її опора, і поважати інших стане звичніше.
По-друге, патріотизм, це також повага до власної історії. Що? Не подобається? Але вона така, яка є, і не треба її переробляти по-своєму: в ній є і погане і хороше, її уроки досить промовисті – але ж не тоді, коли їх не вчать, коли з них роблять казна що. Воно було, його прочитали та запам’ятали, і не треба вишукувати якихось нових героїв комусь на втіху: Зоя Космодемянська, Юра Старостін – це герої лише Другої Світової, яких було дуже багато, та проте – треба йти вперед, а не постійно дивитись назад, треба будувати майбутнє, а не оперувати минулим; минуле – річ стала, просто поважаймо його – і Мазепу, і Хмельницького, і Леніна, і Хрущова – це минуле нашої країни. Що, не подобається? Який тоді патріотизм?
По-третє, патріотизм, це також повага до звичаїв та традицій нашої країни та народів, що в ній живуть. Звичайно, слідувати їм – мова не йде, адже з розвитком суспільства створюються нові звичаї, але хоча б знати їх походження та суть зовсім би не завадило. Звичаї та традиції – така ж складова нашої країни, як і історія, і хоча їх, знову ж таки, зараз трактують на свій лад, та першопричини їх виникнення – чому б і не дізнатись?
Також в доволі ємкий термін «патріотизм» входить і повага до інших країн та народів – вони теж самобутні та мають право на існування, і якщо хтось ставить себе вище всих інших – це вже, вибачте, повтор історії – колись, в Німеччині, один молодий чоловік теж… Народи всього світу нічим не гірші за українців, і їх представники, що вчаться та працюють в Україні – такі ж люди, як і ми.
Ще слід зазначити, що патріотизм – це здатність пожертвувати собою заради Батьківщини. Бійці Радянської Армії, партизани в Другу Світову Війну, люди, що гасили пожежу на Чорнобильській АЕС – знаючи, що жертвуючи своїм життям, вони врятують інші – приклад героїзму та любові до своєї Батьківщини.
На жаль, про щиру любов до Батьківщини вже не йдеться, з усім відомих причин, але – відданість та самопожертва хлопців, що зараз воюють в Луганській та Донецькій областях, які віддають життя задля Батьківщини – це ще один прояв вірності та патріотизму, і, як і волонтери, заслуговують на пошану, як патріоти України, та наслідування, як герої.
На останок хочу вас попрохати: пошукайте в своїй душі відданість, повагу до країни, її історії та навколишніх – можливо, ви теж є патріотом? Можливо, ви теж радше підете чистити від сміття свій ставок, як це зробили з берегом Дніпра студенти в Києві, аніж малюватися перед камерами «ой, дивіться, які ми патріоти»? Якщо ви знайдете бодай крихту – це вже добре, адже знайте:
КРАЇНУ СТВОРЮЄМО МИ САМІ, тож творімо її державою, гідною нашої любові!Тож, давайте відроджувати Україну! Будьмо патріотами!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742426
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2017
автор: D.Rey