***
Про рідне, заповітне і святе
Всього не скажеш, краще поміж ду́мок
Моя душа вінок нехай сплете
І стиха пˊє цей вишуканий трунок,
Милуючись пейзажем іздаля,
Цим достеменним світлим колоритом,
Й життєвим загадковим манускриптом
Залишиться ця памˊятка моя.
І доленосним чистим заповітом,
Мелодією квітнучих садів,
У серці тим неопалими цвітом
Незаймана палітра кольорів
Ту стежку, що повік не заросте,
Змалює в золотому полі жита
Серед волошок... й мамина молитва
Завжди тебе додому приведе.....
©Тетяна Прозорова
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742322
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.07.2017
автор: Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)