Українська везучість
(Сонет)
Вкраїна, що без київської влади,
ніяка не Вкраїна, а руїна
та, що Москві підвладна неодмінно.
А це вже нами вистраждана вада.
Тому на історичних перепадах,
коли хитає лихо рідні стіни
і на очах росте клубок зміїний,
нещадно й вчасно убиваймо гадів.
Безсмертні ми. Імперія ж живуча.
Тому у зіткненні смертельнім знову
боронимо себе й праотчу мову,
вже вкотре вибираючись із кручі.
Хоч дав Господь нам долю полинову,
та в ній ми по-козацькому живучі.
–––––––
©Анатолій Загравенко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742205
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.07.2017
автор: Анатолій Загравенко