я зник з поля зору. – де ви тепер, невдахи?
чи ви бачите морок, що у мене в очах?
це щоденна ганьба: це короста й набридливі мухи,
коли дні-черепахи регочуть з ночей-черепах.
чи стеля, чи небо – чавлять тебе, мов лимона;
підлога, земля – аж хапають за ноги; стіни аж надто тісні;
все, що бачиш – на всьому тавро: "заборона";
це тавро й на тобі, що любив свої власні пісні.
і всі очі, що ти їх коли-небудь згасив та закрив,
знову блищать, видивляються – очі видющих мерців.
сліпе правосуддя слухає не пісню, а справу корупції.
гай-гай, не зауважило аж такого дебелого жарту:
коли вимкнули світло, тут лишились лиш зрада й розпуста.
то кого ж ти там слухало, а кого посадило за парту?
ти гадаєш, то небо так от на тебе тисне?
ти гадаєш, то сторони світу сходяться, мов у страшному сні?
то на мене самого лиш, але ти – ти лети у світи, моя пісне:
не про тебе цей страх; ти невинна, а тим паче не винна мені.
тут були вікна, так, у цих самих брудних коридорах –
де поділися? боже, новини твої – певний жах.
а натомість якісь маніяки, й на обох обочемних потворах
– тавро "неосудні" твоє, і зловтіха в іржавих очах
за твором: asylum choir, motörhead
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742179
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.07.2017
автор: norton