Приємний дотик ранку, ще вологий,
Гірчить ядучий запах джунглів полину,
Трава в росі цілує мої ноги,
Зелена смуга лісу кличе в глибину…
В повітрі запах меду, гречки, й квітів,
Дубовий ліс в промінні сонячнім блищить,
Коктейлем свіжим напуває вітер,
Вузенька стежка лісова у даль біжить…
Так швидко час летить, і сонце - вище,
Роса зникає на траві, спекотний день
повзе довкіллям, вітер вже не свище,
і знов настало пекло там, де був едем…
Аж раптом серед лісу непомітний
задзюркотів мелодію швидкий струмок,
до мене усміхнувся він привітно,
і дав мені води живильної ковток…
А потім вітер налетів шалений,
Здригнулося повітря, гримнув грізно грім,
Набігли чорні хмари і вогненний
вгорі з’явився блискавичний дивний німб…
І полилась з небес потужна злива,
Так темно й страшно стало навкруги,
Коли скінчився дощ, була щаслива,
Чарівно пахли в лісі ягоди й гриби…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742076
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 15.07.2017
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО