Сьогоденням, виявляється, не просто жити,
Коли минуле є немов кайдани.
Так хочеться як раніше, дарувати квіти
І знати, що вони завжди бажані.
Так хочеться прокинутись і увійти в радість,
Бачити усмішки не тільки Сонця,
Тому що тіло є тільки оболонка/старість,
А чуттям рано падати на денце.
От так ховаєш слабкість відвертими віршами,
Малюнками нахабно молодими –
Цим вправно себе лікуєш, загоюєш рани,
І так закреслюєш старечі зміни.
14.07.2017
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742018
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.07.2017
автор: Левчишин Віктор