Чекають роззявивши рота,
Що манна посипиться з неба,
Можливо ,посипляться гроші?
,,Нам більше, нам більше ,нам треба,
Любіть нас , - які ми хороші,,
Піднявши горщечки - чекають,
(Тягар – не посильної ноші,)
Та маємо те ,- що ми маєм.
І знову чомусь вимагаєм:
,,Нам треба, нам треба
За гроші? Де гроші,- де гроші?,,
За муром сміється насмішник ,
Оплачене в борг , - забирає,
Його веселить вічна тема,
Він блазень, і кожен те знає.
Червона із рани? Бач – грішник,
Сконаєш. Туди всім дорога-
Від злості звіріє насмішник.
Одна лиш надія на Бога,
І знову наш погляд на небо,
І знову очікуємо манну…
Тріпнути пора головою,
Звільнитись від цього туману
Ятриться ,не гоїться рана.
Від сміху вже сиплеться стеля:
‘’Не маєш поваги до пана? ‘’
Вже десь запалала оселя.
Долоні зашкарублі в мозолях,
А погляд шукає роботи.
В чеканні всі кращої долі,
Турботи ,одні лише ,турботи…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741933
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 14.07.2017
автор: Викчер