приносиш себе у жертву
своїм тогорічним богам,
і думаєш:
нащо струмінь пускати із вени
рв’яно,
бо можна надрізи зробити
по тонких своїх руках,
аби кров текла так повільно,
щоб нили жертовні рани.
щоб ти пам'ятала той біль
і більше туди не впала -
у ту тогорічну яму
й на ті тогорічні граблі́.
тому зараз робиш боляче
з надто великим запалом,
щоб більше і в бік навіть той
не хотілося глянуть тобі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741858
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2017
автор: Троянда Пустелі