А я живу на два квартали далі
Від темені нічної й прохолоди –
До сонця ближче,– може, і нашкодить
Таке сусідство крилам надтонким,
Та
Разом з тим,
Я помахом уяви роздуваю
Вогню кипіння в кулі променистій:
Не опіком – промінням світлим чистим
Емоції лунають серед рим –
Любові гімн.
А я живу на розі мрій і буднів,
Де сутінки з світанками граничать.
Хай спадень сонця барвами не кличе
Метелика, життя якого – день.
Між одкровень
Душа співа – теплом пульсує небо,
Оселя серця – тут, поміж рядками:
Здійма натхнення крилами-чуттями
За обрій. Вабить –
Заходу лишень
Метелику, – згориш-бо, не торкнися:
Чуттів смеркання – гибель, одноденко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741825
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2017
автор: Серафима Пант