Намарне вдивлятись в пітьму ліхтарів
Й чекать одкровення.
Бажаю усім провідної зорі,
Такої, як в мене.
Вона своїх граней потужним вогнем
Воздасть по потребі,
І жодного з страждущих не омине,
Як очі – до неба.
І буде вести на пекучі терни
Уперто й завзято.
Під сяйвом її не гірчать полини,
І схима – як свято.
У скрутну годину упасти не дасть,
Й зотліти душею.
Напевно не світло – свята благодать –
Струмує із неї.
У ніч на Івана, як грає вертеп
По древньому праву.
Моя провідна, наче квітка, цвіте
Жагуче-яскраво.
Я їй тоді зичу удатних орбіт,
Всіляких гараздів.
Нехай мені заздрить цілісінький світ,
Бо й сам собі заздрю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741788
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.07.2017
автор: stawitscky