Одеське літо, що вино іскристе,
у келиху промінням виграє.
Пригадую обличчя твоє чисте,
а з нього вроду ніжно сонце п’є…
Сором’язлива, лагідна усмішка,
немовби з моря прохолоди бриз,
проста і десь наївна навіть трішки,
а зачіска – дань моді чи каприз…
Але глибокі і кмітливі очі
розважливо звели мене з ума!
Стрункий, хай не осиний, стан дівочий
тоді ще довго в тонусі тримав…
Окіл укрили «снігом» все тополі,
в зеніті сонцем – волейбольний м’яч…
Ой, Оленько, найкраща в світі Олю,
тепер не віднайти тебе – хоч плач!.
07.06.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741775
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2017
автор: Олександр Мачула