Не розродилося дощем спекотне літо,
Лиш вітер скаженів, на шмаття рвав гардини,
На небосхилі квітли хмари білоцвітом,
Вони були реально схожі на жоржини…
Десь там за лісом часто блискало й гриміло,
Передчуття дощу мене не залишало,
Частково небо раптом трішки потемніло,
Та сонце темно-сірі хмари розігнало…
Дощу не дочекалась, іншим шляхом злива
пішла, змарнілу землю щедро напоїла,
А в мене під вікном рясніє синя слива,
Страждає, як і я - нас спека отруїла…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741687
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 12.07.2017
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО