Напевно, коли ти прийдеш до мене знову
І будеш зверхньо патякати про почуття,
Я повернусь назустріч поновленому озву,
Хоч в минуле, як відомо, нема вже вороття.
Я подивлюсь і побачу, що ти змарніла,
Що час невпинно торкнув тебе, як і мене
Згадаю пакості, які ти тоді робила
І зрозумію: рана гоється, а біль мине.
І дійсно: чуття не базуються на помсті,
На виставлених рахунках за втрачені роки,
На походеньках у єднання, немов у гості,
І душевну ворожнечу мати на роки.
Думаю, що якщо ти прийдеш до мене знову,
То з глибин забутого Щастя ринуть почуття,
Мов той метелик на вогонь, полечу до озву
В підступності очікування навіть вороття.
11.07.2017
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741561
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2017
автор: Левчишин Віктор