Як важко прощатись назавжди
з минулим ще не проминулим,
як важко останню сторінку
історії перегорнуть.
Як страшно наважитись вперше
пірнути в мереживо вулиць,
і взятись нарешті шукати
між сотень і сотень - одну.
Оту, що твоя, найрідніша,
оту, що нестримано вабить.
Оту, що шматує безраддя
на клаптики світлих омрій.
І мусиш устати, і вперше
шукати правдешньої ради,
шукати означного слова
в задусі безмежно німій.
А Бог зазирає з ікони
високої і осяйної,
всміхається може, а, може
і схлипує знову, хто зна?
Як важко зрікатись уперше
історії звично-старої,
хоч знаєш напевне, що в неї
продовжень для тебе нема.
11.07.17 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741534
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.07.2017
автор: Леся Геник