Завмерло листя на березі – нішелесь.
Розтратив геть у полі силу вітровій.
Лише зозулі перегукуються десь
та джміль гуде – сідлає квітку-деревій.
Комаха липне до спітнілого лиця
і сонце жару пополудні додає.
А богомол своє – про сина і отця,
і щось від святості у тому дійстві є.
Ген на осонні вуж куняє на пеньку,
та, схоже, в тінь вже незадовго дремене.
Зозуля десь там ліньки видала «ку-ку» –
не встигла навіть зацікавити мене.
10.11.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741501
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 11.07.2017
автор: Галина_Литовченко