Дай мені, світе, мужності
Не приховати найважчого
Не розплескати в розпачі
Думку свою обривисту.
Дай мені, світе, щирості
Зичити все, що бажалося,
Боляче чи не боляче,
З щедрості, а не із милості.
Дай мені, світе, зрячості
Влучно розгледіти істину
І з мовчазним і прихованим
Порозумітись промовисто.
Дай мені, світе, вправності
Все відчувати пристрасно,
Холодно чи не холодно,
Поглядом, а не голосом.
Світе, від благ твоїх людяних,
Що від землі і від неба,
Виношу кремінь у грудях,
Може, тобі його треба?!
[i](З першої збірки "Дзеркала". - Львів:Каменяр,1991)[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741384
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.07.2017
автор: Сіроманка