Навіює вітер сумні пісні,
І сни не являються по ночі.
Чому такі сумні твої думки?
І в неньки засмучені очі.
Моя ти славна Україна,
Твої діти, ясні квіти.
Стали червоними в степах,
І нікуди тепер їх діти.
Порозкидало по білому світу,
Далеко від просторих степів,
А чорні зів’ялі квіти
Хоронять остатки слів.
І кому то потрібно?
Хто встане в лиху годину?
Тільки вітер колихає
В степах чорну могилу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741371
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 10.07.2017
автор: Женя Смайл