Аж похлинулась: «Друже-враже, стій!
Як ти посмів – зі зброєю до мене?
Хто вклав ідеї і думки шалені,
Що не достойний жити на́рід мій?
Своїх дітей у найми віддала,
Ти зажадав забрати всіх у рабство.
Чи зможу я простити супостатство?»
І знов між нами – прірва чимала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741220
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2017
автор: Оксана Дністран